( в дарунок майстрині соломоплетіння Інні Чонці.
З циклу " МИТЦІ ДЛЯ "СОЛО" Й "СОЛО" ДЛЯ МИТЦІВ")
Стежки її життя сплелись в дідух
У соломинах розпізнавши кредо.
В'язались щастям кожен жест та рух,
Стеблинно склавши сніп думок із меду.
Зігріті сонцем розійшлись між люд,
З печі душі гарячість увібравши.
Ячмінь, пшениця склалися в етюд
Міжвузлям тихо на колінця впавши.
І вили руки жито та овес,
Вінками пракрашаючи чин персті,
А з ними лився ї талант між плес,
Отої жінки, що з вонгем у серці!
Марія Дребіт
15.08.2023 Португалія
