Ми скинули одяг
(Здавалося - шкіру),
І час, ніби протяг,
Влетів у квартиру.
Він глянув, як двоє
Злилися в єдине,
І пахло травою,
І спала дитина.
І час зупинився,
Щоб не заважати.
Весь світ провалився:
І люди, і дати.
В ту ніч нас лишили
Війна і тривога,
Ікони пришили
Молитви до Бога.
А далі світанок
Спалив наші штори,
І берці на ґанок
Ступили, як в море.
Проклятий годинник
Роззяпив зозулю,
І фронт, мов розбійник,
Дістав свою кулю.
Ми, сильні та горді,
Розділимо віру:
Мені вже на потяг,
Тобі - у квартиру...
