Душевних ран не забинтуєш,
Нема протезу для душі.
"Не плач, не скигли - ти ж воюєш.
Біжи крізь полум'я й дощі".
Не полікують у шпиталі
Дірок від спогадів про мир.
"Уперто рухаємось далі:
Ковтни сльозу і мовчки вір".
Та гра у хованки з думками -
Мов лабіринт у голові,
І ти блукаєш там роками,
Лягаєш спати у траві.
Господь не випише пігулок,
Аби забути смерть братів.
Життя звертає у провулок
І ворог пре з усіх кутів...
Не забувайте, що солдати -
То не машини для убивств,
І не питайте їх про дати,
Про перемогу й кримський міст.
Нехай на них чекає вдома
Знайоме світло маяку.
А через кілька літ по тому -
Сліди на кримському піску.
