Вже був потоп. Пророчить хтось пустелю.
Змішалися народи й племена.
Життя, мов дерть, хтось меле, страшно меле…
Ціна свободи - вічності ціна.
Див свиснув – запалало чорнолісся.
Укрили вирви безміри земні.
Мовчить моя Древлянщина , Полісся,
Ведуть сліди Господні – по воді.
У хвилі уселенського потопу
Впадають ріки материнських сліз…
І лізе гаддя - сплюндрувать Європу –
Із лігва, де зачався «комунізм».
Тікають геть запроданці-ізгої,
У бункери забився переляк…
Стоять на смерть Вкраїни світлі вої,
Горить над світом синьозлотний знак.
Возродиться із попелу руїна,
Прилинуть діти із чужих країв;
Життя заграє, бо жива Вкраїна
Від круч Карпат – до моря берегів.
