Предыдущих обитателей этих изогнутых улочек
Разбрасывал столько раз
Смешливый открытый блендер истории,
Что нынешние жить стали так,
Словно были здесь и будут всегда,
Словно следы их в летней пыли –
Неотъемлемая часть экосистемы.
И говорят словами, можно подумать,
Неповторимыми,
Носят символы на шёлковых шнурках,
Недоговаривают в каждом предложении
Что-то понятное своим,
Какую-то тайну,
Смыслы спускают под землю
На цепях недосказанности,
Что интригуют и тянут,
Но если поймаешь,
Придётся расстроиться:
Никакой
Тайны нет.
Вечер холодеет в гулких улиц руслах,
Шагают шаткие группки
На собрание фальшивых масонов;
Фигура никак не откроет двери
Собрание благородных потомков;
Из окна, высокого, словно шкаф,
Выглядывает и чуть дрожит
На майском ветру
Глава отделения вагнерианцев.
Вечер холодает, а ветер нет.
Уличные звуки говорят на разных языках.
Недосказанное лежит под каштанами.
Нет для вас другой весны.
2021
НЕДОСКАЗАНЕ
Попередніх мешканців цих гнутих вуличок
Стільки разів розкидав
Сміхотливий відкритий блендер історії,
Що нинішні жити стали так,
Ніби були тут і будуть завжди,
Ніби сліди їхні в літній пилюці –
Невід’ємна частина екосистеми.
Й говорять словами, можна подумати,
Неповторними,
Носять символи на шовкових шворках,
Недоговорюють в кожному реченні
Щось зрозуміле своїм,
Якусь таємницю,
Сенси спускають під землю
На ланцюгах недосказаності,
Що інтригують і тягнуть,
Але як упіймаєш,
Доведеться смутитись:
Жодної
Таємниці немає.
Вечір холоне в лунких вулиць річищах,
Крокують хиткі гуртки
На зібрання фальшивих масонів;
Постать ніяк не відчинить двері
Зібрання шляхетних нащадків;
З вікна, високого, наче шафа,
Визирає і ледве тремтить
На травневому вітрі
Голова відділення вагнеріанців.
Вечір холоне, а вітер ні.
Вуличні звуки говорять різними мовами.
Недосказане лежить під каштанами.
Іншої весни для вас немає.