Біжить полем лис голодний,
Через пеньки скаче:
Аж слухає: десь ворона
На гілляці скаче.
Прибігає: хоч видати,
Та ніяк дістати...
Лис хитриться і вертиться,
Почав підмовляти...
Підмовляє, щоб та злізла,
Прищурює очі,
Обіцяє м"яса гори,
Ворона не хоче...
"І не хочу, і не злізу
Стала говорити-
Іди собі, коли хочеш,
На село дурити!..
Ти думаєш, що ворона
Розуму не має,
Сидить собі на гілляці,
Й нічого не знає...
Та я знаю, що ти хочеш,
Як псяюра, їсти,
І хіба б я дурна була,
Щоб думала злізти!"
"Бог з тобою, голубонько!-
Лис став прикидатись:
Та тепер вже, зозуленько,
Нічого боятись:
Вийшов указ з того світу,
Щоб мир був усюди,
Щоби мирно собі жили
І звірі, і люди..."
А ворона розважає:
"Брешеш ти, мій враже!"
Далі кругом подивилась,-
Та й лисові каже:
"Та який же мир той буде
Та спокій між нами,
Коли онде йдуть до лісу
Стрільці із хортами!"
"Будь здорова, голубонько!"
"А то що? Куди ти?"
"Та ж стрільців лихе надносить,
Треба утікати!.."
"А указ же з того світу,
Що про мир писали?"
"Може, вони ще указу
Того не читали."
"Ну, не бійся ж, голубчику:
Я лиш так сказала,
Але вашого указу
І я не читала!.."
,
