дякую
що Ти зустрілась мені
на шляхах цього безглуздого світу
дякую, що Ти -
саме така, як є
бузковим цвітом
ані на частку відтінку
не сіроокіша
ані на міліметр не вища
що Ти щастя моє
і горе моє
й дякую, що Ти ще
змушуєш досі мене шаленіти
жіночна до краєчків пальців
кінчиків волосся
що маєш ім'я таке рідне
за те, що було
і що не набулося
дякую
що Ти для мене не-змінна
незамінна, зрештою
надалі найближча
дякую
що частинка Тебе живе в мені
й дякую
що ночами плАчу за рештою
дякую, що знаєш
що я Тебе
люблю до памороків, до нестями
моя поетико
дякую
що й Ти мене десь між снами
та між листами
досі любиш
і пам'ятаєш все-таки
