***
«Самітність поета»
*** *** ***
Ох..,
Під лампами --
Ці тихі,
Від чужих людей,
Вулички,
Де стоять,
Самітно,
Каштани
І...
Коти щось шепочуть,
Тихо,
Тим щурам --
Не місцевим,
Рваним..,
А у вікнах ще світять
Люди
Своїх дум одинокі
Рани --
Десь, у шафах,
Сховались,
Мовчки,
Як секрети,
Якісь скелети
І...
Тихенько гортає
Вітер
Думи, в римах,
Самітність поета --
Своїх згадок,
Якими сяде
На лавки,
Що у сутінках,
Званих --
У тиші суєти,
Задуми --
Від людей,
У фальші,
Поганих...
Ох..!
Задуми...
Самітні -- роками,
Дум-думи,
Що з нами,
Як під лампами,
У дощі --
Сірі серця
Згадки-сльози,
Як рими-тумани,
Що втікають,
У вчора --
З роками...
-------------------------------------------
04.05.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
Автор публікації :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918370
==========================
І Шевченко писав: -Думи мої, думи мої, лихо мені з вами... Напевне, цей стан не обминає кожного поета!
