Серед розлогих старих вишень,
Вмостилась вишенька мала.
Збулися мрії всі колишні:
Вона цю весну зацвіла.
Стоїть весела і щаслива,
І заздрять вишні їй старі.
А цвіту того ціла злива,
Така окраса в цій порі.
Всі милувалися прохожі,
Вбирали очі білий цвіт.
Лиш вітер був тут на сторожі,
Тут зупинив він свій політ.
Присів на гілочку вишневу,
Тут зможе трохи відпочить,
А потім в ній знайшов забаву:
Здійснить хотів за одну мить.
Повіяв подихом гарячим,
Злетіли перші прелюстки.
Та тут зустрів він неудачу:
Дощ спростував усі думки...
Дуже гарно та незрівнянно, дорога Надюшко! У вірші перетинаються природні і людські почуття, наче в казці! Дякую Вам, дорогенька за чудовий вірш!
Море Вам натхнення та приємних емоцій!