У коханні заплутався він,
Ще й кількох поміняв дружин,
Бо з дитинства любив він екстрим,
Бо хотів Шикидим.
По пісках він довгенько ішов…
А коли Шикидиму знайшов -
Пропозицію їй він зробив,
(Адже сильно хотів).
Шикидим йому не дала
А ні шансів, а ні тепла,
А дала гарбуза й копняка.
(От зараза ж така!)
Повернувся Вітько назад,
Саме був тоді хіт-парад,
На якому він нам усім
Проспівав «Шикидим»
«Шикидимом» він всіх задовбав,
І на ньому й «заслуженим» він став,
Бо жував його, як шаурму
Та смоктав, як хурму.
А спокою й тепер же нема!!!
Бо чи літо, а чи зима,
На концертах він згадує знов
Про ту давню любов.
І збігає сльоза на грим,
А по сцені – рожевий дим.
І висить, як міраж перед ним
Шикидим.
Може хтось побалакає з ним?
Хай заб’є він ту Шикидим
І поїде в небачений край,
Де живе…. Гюльчетай.
