Я читала ві́рші про війну...
Це було примарне та далеке.
Бо то інших клали у труну,
Бо по іншим плакали смереки.
То було про когось, то в кіно
Про бої, про вибухи, гармати.
Начебто не з нами, бо давно.
Брат тоді не був у ролі ката.
Я читала ві́рші про дітей,
Про чуже зруйноване дитинство.
Я читала ві́рші про людей,
Про життя, коли стріляють німці.
А тепер і я пишу вірші́...
Про війну, зруйноване дитинство...
Та щоразу чую у душі,
Тую велич слова - українці.
