Як боляче, що я ніхто
І завжди була лиш ніким.
А ти змінився дуже різко,
А я сумую лиш за ним –
За тим, якого ще любила,
За добрим, ніжним, дорогим,
За мрією, що в серці жила,
А не за справжнім тим чужим.
Для чого серденько тривожиш?
Ти сам усе це зруйнував.
Чого іще від мене хочеш?
Ти вже з початку усе знав...
Як боляче, що я чужа
І завжди була я чужою.
Ти обірвав мені крило,
А пір’я залишив з собою.
І пір’я те нехай вросте
У твоє серце дуже міцно.
А в мене є іще одне
І я із попелу воскресну!
Нехай для цього треба час,
Та я зумію пережити
І спогади гіркі про нас
Я зможу в серці схоронити.
