А зорі шептали: „Ти тільки тримайся,
Лише не впади, лише не зламайся.
Бо в нашому світі багато є мрій,
Розбитих сердець чи розбитих надій.
Та треба завжди уперед лиш іти,
Дорогу і щастя в житті тім знайти.
До мрії ти зможеш дістати рукою.
Не треба так легко здаватись без бою.
За сумом йде щастя, ти не забувай
І хвостик трубою ти завжди тримай.
Завжди посміхайся, бо в тому є сила.
І знай – неодмінно ти будеш щаслива.”
Одного так разу, щоб вітри не знали,
Їй зорі вночі це на вушко шептали.
Вона засинала і знала, що зможе.
Й усе неприємне в житті переможе.
А зорі сховались за хмарами знову,
Вона ж пам’ятала їх тайну розмову.
Й тоді зрозуміла – не зорів то спів,
А Янгол Хранитель їй це говорив.
