З прохолодою, ніби скривджена,
Хмурить брови важкі над обрієм.
Усміхнулося сонце трішки нам,
Й знову трави дощами пОпрані.
Молоді, від роси згинаються,
Вітром ранішнім закуйовджені,
І кульбабки стулили нАміцно
Перший погляд свого народження.
Прохолодою розповзається,
Обпорошує дрібним дощиком,
Чи то скривджена, чи то кається,
І кидає сльозу на щоки нам.
Весна скривджена війною.
Закуйовджені долі хлоп*ят, що потрапили на нуль і наміцно стулені очі населення, яке не хоче знати жахіть, бо не витримає психіка.
Гарний, пейзажний вірш, приємні образи!
І все ж пораджу: якщо Ви прагнете досягати ще більших висот у поетичному мистецтві, намагайтеся не змінювати наголоси. Так, іноді буде важко підібрати риму чи просто слово, але з часом рука неодмінно наб'ється, а якість творів зросте
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00