Моє місто сумне та інколи депресивне,
Споглядає крізь вікна сучасність, дощами рясну,
На щербатих дорогах шукає шляхи до сонця,
Толерантно сприймає ГРВІ та холодну весну.
Твоє місто осяяне сонцем, щебечить птахами,
Кольорові цеглини зростають у хмарочос,
Зустрічає зі сміхом у чашці ранкової кави,
Та метеликом ніжно цілує сонне чоло.
Нам би наші міста в один мегаполіс з'єднати,
Збудувати мости над мовчазною прірвою зим,
Щоб вузенькі стежки у квітучий бульвар обійнялись,
Щоб зустрілись у просторі руки-два береги
