Незбагненні мої мрії,
Сподівання і надії,
Що прийшли з невидимих глибин.
Простягнули білі крила,
І у вирій одлетіли,
Залешивши за собою білий клин.
Білий клин, білий клин
Ти проліг наче дим,
Перекресливши небо вгорі.
В хмарах десь загубивсь
І навік залишивсь,
Сяйвом згаслої вранці зорі.
Вже ніколи не поверне,
Моя молодість до мене
І весна не буде, як колись.
Усміхнеться лиш з далека
І як в осени лелека,
Закурличе й відлетить,далеко в вись.
Закружляє над світами
І до болю до нестями,
Озоветься піснею в душі.
І залишиться на спомин
Тільки молодості гомін,
Що луною відгукнеться в тишині.
муз. Павла Дворського
