Вже четвертий йде
Ти болиш в мені
Образ Твій сумний
І уста сумні
Твої посмішки
Як горОшини
Закотилися
Десь під спомини
І небажаний
Ненаближений
Сильно посланий
Сильно стомлений
Я до Тебе так
Сам собі козак
Надто втишений
І невтішений
Плину тишею
Мегагрішний я
Недоступная
Не дотулена
Вічно впевнена
Вічно скутая
На мої слова
Неподатлива
Для обіймів теж
Недосяжлива
До мого єства
Міліметри два
Дві галактики
До Твого єства
Що робить мені
Доля бісова
Не сама ти вже
А денисова
Перевернутий
Переписаний
Упокорений
Повний сорому
Враз із сонечком
Пересилююсь
Лиш із зорями
Поговорю я
Бо від них, мабуть
Недалека путь
До тих міст, де Ти
Любиш бігати
Любиш скиглити
Усміхатися
Палко-сонячно
Не мені уже
Не моя уже
Немо я уже
І презренний так
Тавром-печений
Так засуджений
Так приречений