Ти у ранах зростала любов,
Перетоптану слізну дорогу,
Я усе зруйнував назавжди,
Більш страждань у серці не буде.
Я тебе відпустив тож іди,
Серце кров хай жбурляє сильніше,
Ми любили і вірили в сни,
А реальність нас роз'єднала.
Не забуду обличчя твоє,
Скільки б слів ти гірких не сказала,
Скільки б душу у сльозах не топила,
Озиратись тяжко назад.
Більше полум'я б'є,
Гірко серце травмує,
Хочу я підійти,
Але слово пропало,
Зникла радість і дивний політ,
Я спустошений біллю,
А в обличчі тяжка міна німа,
Прокидаюся часто у ніч,
Але рану твою я несу на собі,
Бо тебе я любив,
Більш життя я любив.