Мені коханець дивиться у вікна,
Як тільки-но я світло вимикаю.
Сьогодні- повноликий і привітний
Залив мене сріблястим водограєм.
Я так люблю його обійми ніжні!
Легка рука заплуталась у коси.
Мене із ним чекає дивна нічка.
Який він красень! Хоч і безголосий.
А то, буває, жмуриться ревниво,
І виглядає зовсім непомітно.
У ніч таку для мене зірок зливу
КидАє до шибОк блакитним світлом.
Та сердиться недовго, тішить знову
По нОвому, і так щоночі різний.
Нехай і не зігріє теплим словом,
Бринить в мені його срібляста пісня.
Постійний мій коханець- місяць ясний.
ЗрадлИвий, знаю, хоч бува й рогатий.
Але мені таку дарує казку,
Що я за неї ладна все прощати.
Місяць там за шибкою...
Промінь по стіні.
ти, сріблястий, рибкою
там пливешь мені.
спогади, та спогади
в темряві нічній...
інтернети з блогами
та безсоння вій
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Непоганий експромт. Тільки сріблястий. Так і по розміру те, що треба .
Ну і безсоння вій якось не дуже, може очей, то рими не буде
Дякую, що завітали .
Я не забула, що обіцяла.
і хто ж то його "орогатив"
мабуть "коханка-хмаринка"
"безголосий" - часом саме те хоть бубніти не буде
тепер от годину перевели - вкрали трохи часу на тет-а-тет
- цікавий такий хід, інтрига свого роду,але не дочитаючи кінця якось догадався про місяць хоча початок не передбачав такого висновку часом добре себе побалувати "нестандартом"
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Тарасе, за відгук з такою різнобарвною мімікою