«Из Славонии, из Семиградья, с Буковины шли какие-то только что исцелённые персонажи, полные запала свидетельствовать, пылким и трогательным словом рассказывать свои истории. Они шли, забинтованные и скрюченные, потрясая уже не нужными костылями, срывая пластыри с глаз и повязки со скрофул».
("Санаторий под клепсидрой")
1
Я тот, кто не способен ничего остановить,
как тысячи тех, кто не способен ничего остановить,
тысячи тех, кто даже во фресках смерти
до последнего хочет разглядеть логику твоего мастерства.
Что слышишь ты, когда берёшь меня в руки, словно сопилку?
Какую лёгочную боль передаёшь своим шёпотом?
Как по этому звучанию застольных песен убийц
мне выписывать партитуру прощения?
Тысячи тех, кем будет говорить немота,
кем сейчас заполняется адресная книга истории,
стоят при смерти, как при доме со врезанными заново замками.
Не все ноты этого мира берутся Господом.
Но всё, сказанное нами, может быть нашим оправданием.
Всё, сказанное нами. Всё, нами умолчанное.
2
Если ты думал, что я забыл – нет, не забыл.
Если ты думал, что я простил – нет, не простил.
Буду переспрашивать, как ребёнок – что там с моим врагом?
Что ты ныне послал ему? Какой демон теперь ломает его язык?
Не усмиряй врагов моих в городе моем.
Дай им выгореть смертельным огнём, как библиотекам.
Дай им ощутить, как их вереница обрывается, словно пение обреченных.
Как смерть снимает мерку с их плечей.
Почему я, оставленный один на один со своим гневом,
продолжаю просить у тебя позволения ненавидеть,
почему ты отказываешь нам в нашем праве не копать себе могилы?
Засвечивается небо, будто открывается глаз животного.
Отдельно во мгле стоят очевидцы – те, кто выжил,
но до самой смерти так и не осмелился заговорить.
3
Созданный из глины твоими жёсткими пальцами,
отмеченный кровью твоей подкожной охры,
свидетельствую ныне о замысле твоём, причудливом и очевидном,
свидетельствую о том, о чём все молчат – об уязвимости созданного тобой.
Вылепленные из глины, должны ли молчать мы там,
где ты нарочно не находишь слов?
Забытые тобой, должны ли мы оправдывать
твою роковую убийственную невнимательность?
Твердеет на солнце керамика моей души, наполненная грустью.
Если ты молчишь, я скажу вместо тебя –
зло не является чем-то неназванным и безымянным,
зло имеет форму и содержание, которые ты ему дал.
То, что тебе удалось лучше всего – одними и теми же словами
говорить о любви, говорить о ненависти.
4
Даже если это не о любви – это всё равно о любви.
Даже если тебя не существует – отсутствие твоё
дает надежду тем, у кого вообще нет ничего,
кто находит среди руин старые школьные учебники.
Даже темнота твоя состоит из спрессованного,
завёрнутого в чёрное света – того света,
что пробивается из разорванных конвертов и карманов,
что закладывается между страниц, как листья подорожника.
Даже если это не о вере, это все равно о том,
что мы выходим за пределы своего бессилия,
ослеплённые этим непрерывным светом.
Вылепленные тяжело и страстно, сотворённые из тьмы,
вынутые из вечности, полные памяти, любви,
ими и озвученные – памятью и любовью.
14.03.2023
(Перевод с украинского)
Оригинал:
Шульц. Псалми
Зі Славонії, Семиграддя, Буковини сунули якісь щойно одужалі персонажі, сповнені запалу свідчити, палким і зворушеним словом розповідати свої історії. Вони йшли забинтовані і згорблені, потрясаючи вже не потрібними протезами, зриваючи з очей пластирі і пов’язки зі скрофул.
(«Санаторій під клепсидрою»)
1
Я той, хто не здатен нічого зупинити,
як тисячі тих, хто не здатен нічого зупинити,
тисячі тих, хто навіть у фресках смерті
до останнього хоче розгледіти логіку твоєї майстерності.
Що чуєш ти, беручи мене до рук, як сопілку?
Який легеневий біль передаєш своїм шепотом?
Як по цьому звучанню застільних пісень убивць
мені виписувати партитуру прощення?
Тисячі тих, ким буде промовляти німота,
ким нині заповнюється адресна книга історії,
стоять при смерті, мов при домі з врізаними заново замками.
Не всі ноти цього світу беруться Господом.
Але все, сказане нами, може бути нашим виправданням.
Все сказане нами. Все, нами замовчане.
2
Якщо ти думав, що я забув – я не забув.
Якщо ти думав, що я пробачив – я не пробачив.
Перепитуватиму, як дитина – що там із моїм ворогом?
Що нині ти наслав йому? Який демон нині ламає його мову?
Не упокорюй ворогів моїх у місті моєму.
Дай вигоріти їм смертельним вогнем, наче бібліотекам.
Дай їм відчути, як їхня тяглість уривається, мов спів приречених.
Як смерть знімає мірку з їхніх плечей.
Чому я, залишений сам на сам зі своїм гнівом,
далі прошу в тебе дозволу ненавидіти,
чому ти нас стримуєш у нашому праві не копати собі могили?
Засвічується небо, ніби розплющується око тварини.
Окремо в мороці стоять очевидці – ті, хто вижив,
але до самої смерті так і не наважився заговорити.
3
Творений із глини твоїми жорстокими пальцями,
значений кров’ю твоєї підшкірної вохри,
свідчу нині про задум твій – химерний і очевидний,
свідчу про те, про що всі мовчать – про вразливість твореного тобою.
Виліплені з глини, чи маємо мовчати там,
де ти нарочито не знаходиш слів?
Забуті тобою, чи маємо виправдовувати
твою фатальну убивчу неуважність?
Твердне на сонці кераміка моєї душі, наповнена смутком.
Якщо ти мовчиш, я скажу замість тебе –
зло не є чимось неназваним та безіменним,
зло має форму і зміст, яких ти йому надав.
Те, що тобі вдалося найкраще – тими ж словами
говорити про любов і говорити про ненависть.
4
Навіть якщо це не про любов – це все одно про любов.
Навіть якщо тебе не існує – відсутність твоя
дає надію тим, у кого взагалі немає нічого,
хто знаходить серед руїн старі шкільні підручники.
Навіть темрява твоя складається зі спресованого,
загорнутого в чорне світла – того світла,
що б’ється з розірваних конвертів і кишень,
що закладається між сторінок, мов листя подорожника.
Навіть якщо це не про віру, це все одно про те,
що ми заступаємо за межі свого безсилля,
засліплені цим неперервним світлом.
Ліплені тяжко і пристрасно, творені з темені,
вийняті з вічності, сповнені пам’яті і любові,
ними й озвучені – пам’яттю і любов’ю.
ID:
977656
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.03.2023 21:49:56
© дата внесення змiн: 20.03.2023 21:49:56
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
