Из цикла «Птицы на запад от Via Domitia»
*
никто так глубоко не дышит
как платаны
аж дрожат под тонкой корой от напряжения
сотни лет назад они бежали к реке
но внезапно замерли на берегу в шаге от воды
так и не решившись бултыхнуться
понять их можно только запрокинув голову
их язык – запутанная вязь ветвей на фоне ночного неба
но светлого
сияющего
будто за ним расположили волшебный фонарь
или камеру памяти
наша – стежкИ прогулок по безлюдному городу
подлежащие проспектов и бульваров
сказуемые рю и аллей
беспорядочное плетение тупиков и парковых дорожек
мы проходим десятки километров
чтобы рассказать о великом переселении людей
из церкви в лес
о выжатой как апельсин площади перед мэрией
о деде, который в шутку вытягивал трость в нашу сторону
минуя нас
и выкрикивал "полтора метра
полтора метра!"
или не в шутку
но как поняли нас платаны?
и что значил их ответ – стая мелких пташек
среди ночи с весёлым шумом
суетившаяся на тонкой ветке
под небом цвета дедовой трости
2020
(Перевод с украинского)
З циклу «Птахи на захід від Via Domitia»
*
ніхто так глибоко не дихає
як платани
аж тремтять під тонкою корою від напруження
сотні років тому вони бігли до річки
але раптово завмерли на березі за крок до води
так і не наважившись шубовснути
зрозуміти їх можна лише закинувши голову
їхня мова - заплутана в'язь гілок на тлі нічного неба
але світлого
сяйливого
ніби за ним розташували чарівний ліхтар
чи пам'ятекамеру
наша - стібки прогулянок безлюдним містом
підмети проспектів та бульварів
присудки рю та алей
безладне плетиво тупичків та паркових доріжок
ми проходимо десятки кілометрів
аби розповісти про велике переселення людей
із церкви до лісу
про вичавлену наче апельсин площу перед мерією
про діда який жартома витягував ціпок у наш бік
минаючи нас
вигукуючи "півтора метри
півтора метри!"
або й не жартома
але чи зрозуміли нас платани?
і що значила їхня відповідь - зграя дрібних пташок
які серед ночі з веселим гамором
метушилися на тонкому гіллі
під небом кольору дідового ціпка
