В провулках зашкарлублих доль і душ
Шукає вітер, де би то присісти...
У головах для вітру більше місця!
Там він й принишк. І звідтам - аніруш.
На вулицях розбитих ліхтарів
Опало листя...Да́рмо, що зелене.
Чи хтось довкола бачить, окрім мене,
Що скло і листя хтось ховає в рів?
І що душі́ до того листя й скла?
Воно і так опале і побите...
І над ровом розритим нащо вити?
Десь заросте. І пам’ять вкриє мла.
Ще буде час й починять ліхтарі.
Й побачимо чи зможемо без милиць,
Чи змінимось від ступнів аж до вилиць.
Чи ми все ті ж нікчемні лихварі?..
