Мені сьогодні особливо тепло.
Я наче в перше чув пташиний спів,
Але в душі моїй на всю гарцює пекло,
Та не всміхнутися я долі не посмів.
Хоча вона мене і ніжить, і гартує,
Кида об землю, небом притиска.
Душа моя на грані балансує,
Від злету і падіння за близька.
Та я іду собі в далеку невідомість,
Спиняюсь написати лиш рядки.
І муза відчиняє підсвідомість,
Любов і біль мою закуту на замки.
І ураган тоді в мені не затихає,
На берег кида пам’яті багаж.
Душа його як мушлі позбирає,
І тіло візьме знов на абордаж.
Олександр Кармишев
18.02.2023