За ніч до півня зраджувався день.
Ламались світлом зорі у віконня,
П'яли жилаво вістку до людей -
Жага убивці витерла кордоння.
Гула напруга. З вітру до джерел.
Зі сну напнулось тятивою рання.
Страхом тваринним дихало ТЕПЕР,
Вмирало птаство піснею прощання.
Тягло ланцюг покори темне ZΛO.
Ним рвало землю древнього коріння...
З глибоких ран сочиться й досі кров
В скупі криниці пізнього прозріння.
Марія Дребіт
19.02.2023 Португалія
фото з нету
