( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПОДРУГИ")
М.:
І знову я пишу тобі листа.
Із тисяч слів обрала найцінніші,
Що про родину, Неньку та дитя,
Що про війни жорсткі, криваві ніші.
Н.:
Його читаю, й чую голос твій,
Який летить крізь простір і кордони.
В твоїх словах впізнати вмію біль,
Уявою торкаюся долоней.
М.:
Вони в глибоких ранах та рубцях
Від сліз сталевих вирізаних болем.
Без ліку літ вбиваю ними цвях
В розлуки з сіллю висіяне поле
Н.:
Хай кров твоя, що скрапує у ґрунт
Розквітне навесні в червоних маках.
Та ти не припиняй чинити бунт,
Бо суть твоя - Свободи Гайдамака!
М.:
...У сотий аркуш виведених слів
Вкладаю зміст у міжпроме́ння волі.
Займеться тим пожа́риськом вогнів
Червонорутий заклик ,,Край! Доволі!"
Н.:
І СВІТЛО ПРАВДИ, вигране в боях,
Возродиться, мов з попели́ння Фенікс.
А ти підеш долати далі шлях,
Благословення несучи у жменях!
М.:
...Скриплять життям віконниці душі.
Спішать прикрити в серці силуети.
Між створ влетіло пір'я, у сназі,
Межу підвівши звершеним дуетам...
Марія Дребіт - Наталія Хаммоуда
13.02.2023 Португалія - Італія
фото з нету