ХОЛОДНО… (під враженням від пісні Святослава Вакарчука)
Холодно...
Дує сумом у душу, як вітром зимовим…
Ти далеко, на жаль, а не поряд,
і не зможеш тепло принести у долонях.
Все одно,
поринати у мрії казкові потреба
і у спогад найкращий про тебе,
бо вони зігрівають, як сонечко з неба.
Бути як?
Як триматися в цьому байдужому світі?
Чи ще й зараз я можу хотіти,
щоб нарешті у душу нахлинуло літо?
Холодно...
Так зустрітися хочеться десь із тобою
в цім житті, несподіванок повнім,
відігріти щоб душу теплом і любов’ю.
Боязно
сам-на-сам опинитись напроти раптово,
близько-близько і не випадково, –
я забуду слова, що потрібно промовить.
30.03.2015