( з циклу ,,ЛИСТ ДО ДРУГА")
М.: Було воно недавно те ДАВНО -
Зайшлася цвітом неймовірна Квітка -
Життям палала в лютім. Не дано
Тремтіти їй у ньому навіть зрідка.
Разила зір осоту колючкам
Та їх гостро́ти Квітку не лякали
Цвіла завжди відважно навіть там,
Де бур'яни покосами лягали.
О.:А серп косив… Не раз… і без жалю:
Життя простим зазвичай не буває!
Та Квітка всто́яла! Під силу журавлю
Те, що синиця і в думках не має.
Цвіла й цвіте. Ба, більше – голос свій
Піднесла в Слові до глибин блавату!
Тому й не в силі лютий-вітровій
Цю неймовірну Квітку подолати!
М.:Її ж бо міць в корінні та плодах.
Щедрує ними сміло та завзято -
Смакує світ «Оливи у садах»,
А післясмак душі - неспинне свято.
І в’яже барви спілого Життя,
Вкладаючи в пахучі візерунки.
Заполотнивши стежку у нитках -
Вплела їх сотні в кольори павунки*.
О.:Відбившись квітом в тисячах хусток,
Пронісши дух ЄДИНОЇ світами,
Донесла в серці крізь часів місток
Тепло предвічне, що ішло від мами.
І те ДАВНО постало між рядків,
Чарівним пензлем вивело пелюстку,
Що в душах світлом ляже між шовків
І всіх загорне у Велику Хустку.
Марія Дребіт - Олександр Бригас
01.02.2023 Португалія
__________
Павунка - велика квітчаста хустина
фото з нету