Зажура щодня павучком
Плете павутиння для дум.
Час смикає, ніби смичком,
Тендітних торкаючись струн
Буття, що палає від слів,
Які обумовлюють рух.
А вечір стліваючи, млів,
Бо сходив опівночі дух...
Життя ніби віолончель –
Час водить по струнах смичком.
Та серце скорив менестрель
Під гру на віолі щипком...
27.07.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
