А осінь не пішла іще назовсім,
На зиму споглядає з-за вугла.
Бо наміри ще має свої добрі,
Які для нас ще довго берегла.
Прогнала всі морози й заметілі,
Струсила сніг, що нахиляв гілки.
І потекла вода з дерев, що леденіли,
Вважала, що зими це помилки.
І потекли струмки із снігу по землі,
Для горобців розвага і купання.
Розстали візерунки, квіти на вікні.
Надіялась, що ця зима в вигнанні.
Присіла на лавчину і гадає мовчки,
Та де ж таки ти ділася зима?
Ти погуляй іще там трішки,
Хіба це я старалась задарма?..
Ні, не дарма старалась осінь. Зима від вас пришкандибала до нас на Волинь,Надійко.
Тут уже розгулялась з морозом і хуртовиною. Дякую Вам за пречудовий вірш і чарівну мелодію.
Чепурниця у Вас осінь,
Де поділа вона зиму?
Бродить по садах і досі,
Полонить зимову днину.
Дуже гарно, дорога Надюшко описали картину, наче дивились у вікно! Море Вам натхнення!