Всі мертві лежать побратими,
Машина згоріла димить,
Один він вцілілий між ними,
Поранений збоку лежить.
Піднятися важко – не зможе,
Подати сингал – як і чим?!
Лиш Ангел в цей час допоможе,
Щоб він залишився живим.
Ця рана не зовсім глибока,
Та тільки не чує він ніг
І пляма червона вже збоку,
Бо крапає кров в білий сніг.
Рукою затиснув те місце -
Пронизує болем живіт,
А зверху чи кущ, чи деревце
І грона звисають із віт.
Ці грона червоні – калини,
Що також спадають на сніг..
Й думки понеслись до родини,
Де рідний до болю поріг.
Бійця там додому чекають
І моляться Богу щодня.
Померти - він права не має,
Бо як же без нього сім'я.
Малесенька донька й синочок -
Збирається в перший клас йти.
Відгомоном їх голосочки
Він чує й не зможе піти.
Та й Ангел його призиває:
«Терпи і не смій помирать!
Це місце бійці відшукали
Та їдуть тебе забирать».