«Оті то сирени
наповнили мій слух і серце
жалібним і збентеженим співом»
(Григорій Сковорода)
Старий як осінній дощ
Крук з білою хусткою в пазурах:
Подарував йому своє імено,
А він каже, що не ім’я то, а темінь.
Прошу його летіти через ріку бажань,
А він кличе мене мов чужинця
До сповіді пастору віри хмар:
Повідай йому про свій шлях манівцями
До Істини нікому не потрібної,
А гривастий кінь очікує вершника серце,
Хтось лишиться на цьому полі колючому,
Що засіяне залізними зубами дракона,
Еринії краплі дощу дозбирують
У келих Кібели кольору ночі.
Делос – корабель серед хвиль марноти:
Пливе невідомо куди під вітрилом треби
З пристані мідних ножів хліборобів.
Син Лето, брат Артеміди, цей вічний юнак
Дарував мені якось кіфару посріблену,
Тільки навіщо? Для якої скорботної пісні?
День недоречний.
Як все біля входу в Тартар –
Недоречне.
!!!... ...Сковорода Григорій, певне, не пройшов би нині тутешніми замінованими, всіяні бетонними "зубами дракона" степами...і справді - давно Вас, Шоне, не було чути...тому і зрадів, коли побачив Ваш новий допис
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нове полотно художника слова, де слова, вірніше образи, замість фарб. Яка вражаюча картина суєтності життя і одночасно його краси, вираженої в вічному устремлінні до істини. Реалістичний портрет Г.Сковороди с його -"Світ ловив мене, та не спіймав".
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вчора я якось собі подумав - давно не заходив до клубу пан Шон, і ось сподівання збуваються!..
Радий Вас вітати, пане Шоне!
Слава Україні!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж радий Вас чути і читати. Мені щось давно не писалося - не було настрою. А тут ювілей Сковороди - мого улюбленого філософа. Настрій був такий філософський - написалося....