Узявшись за руки в зимовій зажурі,
Дерева крізь неба віконце
Верхівками вгору повз хмари похмурі
Торкаються теплого сонця.
Їм байдуже те, що прискіпливий вітер
Безжально згинає додолу,
Вони довіряють найбільше у світі
Корінню міцному лиш свому.
Так само я часом вдивляюсь у небо,
Встояти від вітру в надії,
І вчусь у дерев, як триматися треба,
Щоб він не зломав мої мрії...
05.12.22
Фото автора
