Як ідеально порозумітися чоловікові і жінці?
Оцим полярно різним створінням.
Я коли зараз писатиму свою прозу, то ви подумаєте, що з жінкою, у якої таке смузі в голові - взагалі порозумітися неможливо.
Але не треба так)
Беріть чай і слухайте.
Тільки не вірте мені.
Бо я нічого з того, що напишу - ніде не перевіряла.
Бачила як мурахи бігають чоловічим тілом, а потім перебігають на жіноче і навпаки.
Вони точно порозумілися.
А волосинки настовбурчуються, щоб відчути як ти дихаєш.
Ніздрі роздуваються, щоб увібрати тебе в себе.
Краще лежачи.
Нюхові рецептори працюють ліпше в такому положенні.
І чоловік завжди пахне якось особливо, коли поряд.
Чоловіком.
І жінка в такий момент мріє закутатися в нього повністю.
Змішатися і розтанути.
Щоб її потім шукали і не знайшли.
А коли знайдуть то не впізнали.
Бо в ній вже буде багато всього, що не від неї, а від Бога.
Зцілююча аура, спокій, мудрість, чуттєвість, чутливість та здатність читати думки.
Така жінка може вгадати з заплющеними очима колір маски, яку їй накладає косметолог.
Зазвичай - зелена, але вона точно відчує, коли її мазюкають ніжно-персиковою.
Вона може переходити дорогу на світлофорі з заплющеними очима і не перечепитись через бордюр.
Бігти як дівчисько, коли доганяє маршрутку.
А коли не встигне, то посміятися, сказати - от, фак, тупнути ногою і ууукнути.
Бачити красу навколо.
В усьому.
В відображенні світла автомобільних фар та ліхтарів в калюжах.
В струмочках конденсату на склі міського транспорту.
В соковитій траві, яку зненацька покрив сніг ніби її посипали цукром.
У носках чобітків, що горнуть листя.
Чи в листі, що їм піддається і горнеться.
Чи просто в похмурому дні який і народився зранку таким, щоб ми знайшли в ньому щось яскраве.
А як не знайдемо самі, то розмалювали.
Бачили такі чорнобілі малюнки з одним яскравим елементом?
Так от!
Така жінка завжди і скрізь буде таким елементом.
Це закохана жінка.
І якщо чоловік її теж кохає, то їм не треба старатися порозумітися.
Бо завжди можна перестаратися.
Краще, коли ви метаєте блискавки в того, кого ви любите, згадати, що це з вами він/вона стала такою, а брали ви її собі хорошою.
А ще краще - вчасно обійнятися.
А ще краще - на камінь-ножиці-папір вирішити, хто вимикає світло і довго згадувати якісь ваші моменти разом, охайно дістаючи їх з вашої коробочки спогадів.
А потім цілуватись.
І спати.
Але сплівшись в одне ціле.
Бо не можна інакше.
Інакше треба розумітися такими шляхами - далекими і неприємними, що часто боляче.
Їх беруть з розумних товстих книжок, за них платять психологу, щоб він навчив вас маніпулювати один одним.
До них довго ідуть, а можна ось раз - і вдома.
Бо в обіймах.
Ось його вухо.
Ось м'яке волосся, яке лащиться до долоні.
Ось він.
Ось ти.
І тільки коли разом - ви рішення.
Найвірніше.
Дуже мило і ніжненько. Ви якась настільки добра і світла, що доводиться себе переконувати, що ви справжня. Ну все вірно - головне вчасно обійнятися! Дуже тепленький текстик-пледик. Грівся. Дякую!
Вона завжди така тепла, інтимна,розумна і красива.. Небуденно і поетично.. 
