Журливо вітер листя рве довкола,
Несамовито розкидає врізнобіч,
Серед живих шукає він Миколу.
А він, рідненький, там, де мертва ніч.
- Чому ж ти, вітре, як летіли кулі,
Не завернув убік їх, не спинив?
- В той день страшний бої були нечулі
І захистити всіх я не зумів.
Тому у розпачі я не приймаю втрату,
Бо не зберіг безцінного життя.
Ім'я сміливого і мужнього солдата
Пішло у вічність вже без вороття.
У тузі вітер носиться довкола,
Немов вимолює у нас земних прощень.
Хай спочиває з миром Яремчук Микола!
Він ніч прийняв, щоб ми зустріли день!
