Цінуємо правду і волю,
Її не міняєм на крам,
Гуляєм по мінному полю,
Сміємось в лице небесам.
Не носим сталеві кираси –
Бо вітру ми слухаєм спів,
Їмо ми засмажене м’ясо
На кінчиках гострих мечів.
За день переходим пустелю,
За два перейдем океан,
Не терпимо стіни чи стелю,
Наш дім – це піщаний бархан.
І кров не соромимось лити
На тих вітряних берегах,
Де з крові народяться квіти,
А з квітів народиться жах.
Нога наступає на міну,
Заховану в морі трави,
І пахне навколо полином,
Гірким наче сльози вдови.
А пахне навкруг бойовищем –
В кальяні димить анаша,
А хмари літають не вище,
Ніж може злетіти душа.