НЕБО КОЧІВНИКІВ

Цінуємо  правду  і  волю,
Її  не  міняєм  на  крам,
Гуляєм  по  мінному  полю,
Сміємось  в  лице  небесам.
Не  носим  сталеві  кираси  –
Бо  вітру  ми  слухаєм  спів,
Їмо  ми  засмажене  м’ясо
На  кінчиках  гострих  мечів.
За  день  переходим  пустелю,
За  два  перейдем  океан,
Не  терпимо  стіни  чи  стелю,
Наш  дім  –  це  піщаний  бархан.
І  кров  не  соромимось  лити
На  тих    вітряних  берегах,
Де  з  крові  народяться  квіти,
А  з  квітів  народиться  жах.
Нога  наступає  на  міну,
Заховану  в  морі  трави,
І  пахне  навколо  полином,
Гірким  наче  сльози  вдови.
А  пахне  навкруг  бойовищем  –
В  кальяні  димить  анаша,
А  хмари  літають  не  вище,
Ніж  може  злетіти  душа.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2022
автор: Georg Ajariani