прокинусь від крику,
сину війна!
колихаю сестричку, вдихаю буття.
від свисту повітря, зриває народові дах.
народ, лякає!
в народові страх.
роблячи подих, відчувається шквал.
стій Україно, твої діти в сльозах.
ходить, вбиває наші душі Зима.
подих холоду, як вбивство бійця.
не бійся країно, скоро Весна.
вона прийде, від свисту вколисить.
кожного разу вона розквіта,
не жить тобі на землі український,
як немає в душі жару тепла,
Весна не боїться, вона не вмера.
вставай Україно!
рости зелена Весна!
не боятся вже діти Вкраїни, свисту в‘юна.́