||утро|||
ни одной птицы не видим
в небе летает только железо
во дворе бабы Тони оно кукарекает предвещая утро
на подоконнике 14-й школы оно выщёлкивает
вот и над нашими головами только что прощебетало как застёжка
на дне тревожного рюкзака
жмёмся друг ко другу как звери в рукавице
в дрожании наших голосов
ощущаем ту рябь что расходится по Родине
телефоны заходятся плачем как младенцы
пытаемся их успокоить
но даже наша кожа
что держится на белых флагштоках костей
др|ож|ит
такая жёлтая
такая синяя
озеро в бучанском парке
земля деревья дома
содрогаются от малейшего звука
мерцает радиосигнал как напуганная лампочка :
/////// заяц //////////////// встрепенулся ///
под ////////// дрожащим /////////// кустом //////
/////////////////////////////////////////////////////////////
птиц//////до сих пор//////не слышно
2022
(Перевод с украинского)
|||ранок|||
не бачимо жодної пташки
у небі літає лише залізо
кукурікає провіщаючи ранок на подвір’ї баби Тоні
витьохкує на підвіконні 14 школи
от і над нашими головами щойно прощебетало наче застібка
на дні тривожного рюкзака
тулимося докупи як звірі у рукавичці
у тремтінні власних голосів
відчуваємо брижі нашої Батьківщини
телефони заходяться плачем наче немовлята
намагаємось їх заспокоїти
але навіть наша шкіра
що тримається на білих флагштоках кісток
тр|ем|ти|ть
така жовта
така синя
озеро в бучанському парку
земля дерева будинки
здригаються від найменшого звуку
мерехтить радіосигнал наче нажахана лампочка :
///////заєць////////////////стрепенувся///
під//////////тремтливим///////////кущем//////
////////////////////////////////////////////////////////////////////
пташок/////досі не чути