Дарина Гладун, Лесик Панасюк. Назвать каждого по имени
|||назвать|||каждого|||по|||имени|||
1.
триста безымянных
приходят
несут за спинами в руках свои имена
кость к кости
мышца к мышце
сложим память о них в наши стихи
2.
спасённые смертью от жизни
назовите себя
зияют дырами их рты
3.
на улице не смерть костями белеет среди листвы деревьев
всматриваешься
таки смерть
на улице не смерть расцветает на ветках деревьев
всматриваешься
таки смерть
на улице не смерть птицей поёт среди белых веток среди белого цветенья деревьев
всматриваешься
таки смерть
4.
смерть
спасшая от жизни стольких людей
назови каждого по имени
зияет дырой её рот
5.
не кости земли
не кровь неба
не голоса войны
мы
ничьи
6.
и о ком тогда вся наша память
обо всех
а слова наши ни о ком
обо всех
кости наши мышцы и кровь ни о ком
обо всех
выпадают волосы ломаются ногти западают щёки во рты
ничьи
7.
кость к кости
кровь ко крови
смерть к смерти
поэзия
ни для кого для всех
цепляется ко крови к костям к воде в кране к песку на виске к пальцам к носу к челюсти к каждому черепу репейником к подолам длинных юбок и брюк просит донести её до лучших времён хотя бы в рту кого-то из трёхста безымянных
всматриваюсь
таки вправду война
ни для кого
для всех
22.04.2022
(Перевод с украинского)
|||назвати |||кожного|||на|||ім'я |||
1.
триста безіменних
надходять
несуть за спинами в руках свої імена
кістка до кістки
м'яз до м'яза
складаємо пам'ять про них у наші вірші
2.
порятовані смертю від життя
назвіться
зяють дірками їхні роти
3.
надворі не смерть кістками біліє між листям дерев
приглядаєшся
таки смерть
надворі не смерть розквітає на гіллі дерев
приглядаєшся
таки смерть
надворі не смерть виспівує птахом між білим гіллям між білим квітом дерев
приглядаєшся
таки смерть
4.
смерте
що порятувала від життя стількох людей
назви кожного на ім'я
зяє діркою її рот
5.
не кості землі
не кров неба
не голоси війни
ми
нічиї
6.
і про кого тоді вся наша пам'ять
про всіх
а слова наші ні про кого
про всіх
кістки наші м'язи і кров ні про кого
про всіх
випадає волосся ламаються нігті западають щоки в роти
нічиї
7.
кістка до кістки
кров до крові
смерть до смерті
поезія
ні для кого для всіх
чіпляється до крові кісток до води у крані до піску на скроні до пальців до носа до щелепи до кожного черепа реп'яхом до подолів довгих спідниць і штанів просить донести її до кращих часів бодай у роті котрогось із трьохста безіменних
приглядаюсь
таки справді війна
ні для кого
для всіх
22.04.2022
