А час летить такий невпинний...
Вже в вирій птахи відліта
І так невпинно летять наші літа
Їх теж ні повернуть ні зупинити.
Та іноді в осінній нашій тій порі
Приходить незабутнє щастя
І золотом осінньої краси
Дарує незабутню мить кохання.
І забуваєш, що вже в літах
Летиш, як в небі до сонця птах
На зустріч тому кого кохаєш
Кого що миті ти так чекаєш.
І молодість вертається на мить
Коли твоя є половинка поруч
І вже час не так швидко летить
І серденько від щастя тремтить...
