І
Русские солдаты спускаются на парашютах наших лиц
держатся за уголки наших губ
Теперь наши лица не лица
а разбросанные парашюты
теперь стало трудней узнавать друг друга
А они спускаются и спускаются
наши лица распухшие чумазые
разодранные валяются на земле усеянной обломками наших жизней
ІІ
Русские солдаты ставят танк в нашем дворе
заходят в квартиры
читают наши книги ничего не понимают на украинском на английском на польском на белорусском на чешском на латвийском на литовском на румынском на немецком на французском на грузинском на хорватском на турецком на испанском
и даже на русском
Просят объяснить что-нибудь наших соседей пока забивают их до смерти
просят объяснить наших соседок пока насилуют их снова и снова
просят объяснить что-нибудь детей которых морят голодом в подвале
Нам говорили что мы нация которая читает больше всех в мире
но я ни хрена не понимаю кричит солдат ни хрена не понимаю
Наши лица дрожат
как будто от порыва ветра
ІІІ
Русские солдаты готовят еду которую выгребли из наших кладовых и холодильников
на костре из наших книг
Жгут издания первых украинских дветысячидвадцатников
потом дветысячидесятников двухтысячников девяностников восьмидесятников семидесятников шестидесятников
и так до конца украинской литературы
жгут переводные книги
жгут книги в оригинале
жгут современников и классиков
Горят все авторы которые на нас повлияли
горит всё что мы не дочитали
всё что мы прочитали и что собирались прочесть
наши стихи горят
опубликованные
неопубликованные
ненаписанные
И этот стих о наших лицах горит в том костре
чтобы русские солдаты наконец наелись
ІV
Русские солдаты решают развлечься
и посмотреть наши детские фотоальбомы
Ты глянь-ка на этого в костюме зайки какой идиотский костюм
вот у меня был костюм танкиста
а у меня десантника
а я был моряком
зайки вот смешной народ
а этот собаку игрушечную обнимает как девчонка какая-то
вот у меня была сабля
а у меня пистолет
а я с автоматом бегал
собачек они обнимают ну смешные фотографии
пусть и огонь посмеется
Горят наши детства и школьные годы
их обугленные частицы взлетают кверху и опадают на наши разбросанные по земле лица
V
Русские солдаты как черви вылезают из своей черной россии
чтобы умереть в лужах украинских слез
Летят сюда на самолетах и вертолётах
спускаются сюда на парашютах наших лиц
плывут сюда на военных кораблях
едут сюда на военной технике по линиям наших жизней
И умирают в небе
умирают на земле
умирают на воде
умирают и умирают
Но нет улыбок
наши лица до сих пор разбросаны по земле
(Перевод с украинского)
РОЗКИДАНІ ОБЛИЧЧЯ
І
Російські солдати спускаються на парашутах наших облич
тримаються за кутики наших губ
Тепер наші обличчя не обличчя
а розкидані парашути
тепер стало важче впізнавати одне одного
А вони спускаються і спускаються
наші обличчя розпухлі замурзані
роздерті валяються на землі всіяній уламками наших життів
ІІ
Російські содати ставлять танк на нашому подвір'ї
заходять у квартири
читають наші книжки і нічого не розуміють українською англійською польською білоруською чеською латвійською литовською румунською німецькою французькою грузинською хорватською турецькою іспанською
і навіть російською
Просять пояснити щось наших сусідів поки забивають їх до смерті
просять пояснити наших сусідок поки ґвалтують їх раз за разом
просять пояснити щось їхніх дітей яких морять голодом у підвалі
Нам казали що ми нація яка читає найбільше у світі
але я ніхріна не розумію кричить солдат ніхріна не розумію
Наші обличчя тремтять
наче від пориву вітру
ІІІ
Російські солдати готують їжу яку вигребли з наших комор і холодильників
на багатті з наших книжок
Палять видання перших українських двітисячідвадцятників
потім двітисячідесятників двотисячників дев'яностників вісімдесятників сімдесятників шістдесятників
і так до кінця української літератури
палять перекладні книжки
палять книжки в оригіналі
палять сучасників і класиків
Горять усі автори які на нас повпливали
горить усе що ми не дочитали
все що ми прочитали і що збиралися прочитати
наші вірші горять
опубліковані
неопубліковані
ненаписані
І цей вірш про наші обличчя горить у тому багатті
щоб російські солдати нарешті наїлися
ІV
Російські солдати вирішують розважитися
й подивитися наші дитячі фотоальбоми
О диви на цього в костюмі зайчика який ідіотський костюм
от у мене був костюм танкіста
а в мене десантника
а я був морячком
зайчики от смішний народ
а тут собаку іграшкового обіймає як дівчинка якась
от у мене була шабля
а в мене пістолет
а я з автоматом бігав
собачок вони обіймають ну смішні фотографії
хай і вогонь посміється
Горять наші дитинства і шкільні роки
їхні обвуглені часточки підлітають догори й опадають на наші розкидані по землі обличчя
V
Російські солдати як черви що вилазять зі своєї чорної росії
щоб померти в калюжах українських сліз
Летять сюди на літаках і гелікоптерах
спускаються сюди на парашутах наших облич
пливуть сюди на своїх військових кораблях
їдуть сюди на своїй військовій техніці лініями наших життів
І помирають у небі
помирають на землі
помирають на воді
помирають і помирають
Але немає посмішок
наші обличчя досі розкидані по землі
