Городська дитина
Приїхав до діда на хутір,
Із міста хлопчина.
Як кажуть люди у селі –
«Городська дитина».
Ходить, тиняється,
Місця не знайде.
Все йому не любе тут,
Все йому не те.
Немає ні телебачення,
А ні інтернету.
Наче б то приземлився
На чужу планету.
Подивився дід на внука,
Тай собі не радий.
Думає, ану, дам йому,
Слушну пораду:
- Щось, ти внучок зовсім,
Від нудьги закис.
Сходи із псом на пару,
Постріляти в ліс.
Візьми мою рушницю,
Відв’яжи Сірка.
Така прогулянка за́вжди,
Настрій підніма.
Прибігає за годину –
Довольний бісяка!
- Діду, а у вас була,
Лиш одна собака?
