Не милий суд ні правий ні безбожний,
немає суті в критиці людській,
вони говорять, що хочуть правди,
здіймають глас на нашій площі завжди.
А що є правдою на волі?
Мабуть, за неї треба з’їсти пудів з двадцять солі,
й чи буде то єдина віра,
що вкриє голови людські?
І біс вселився в наш народ,
ґвалтує він повітря нечестиво,
жадає доблесних він нагород,
за те,що слово викривить красиво.
Як має буть і як не є –
творіння дивних дум людини,
доводячи правдиву правдоньку свою,
у запалі нагадує тварину.
І сонце світить дурно й бридко,
засліплює очей їх ясний зір,
з гріхом народжений потворний,
практично кожен живучий звір.
Не так трава росте на ґанку,
зоря не бачила світанку,
нам треба терміново все змінить,
і правду світлу сотворить!
На критиці лежить критична маса,
не розібрать критерію, нема мети,
дорога ця заплутана, то ясно,
знайди ти крила, вдягай на спину і лети.
полетіли
