Де та журба та нерозділене кохання...
Війною стерто всі минулі дні.
Забуті щастя, віра та бажання,
Окрім як бачити знов небеса ясні.
Немає сил, та нікуди тікати!
З ножем у серці, але треба працювать!
Бо як не ми, то хто зупинить ката,
Що хоче всюди володарювать?
Не вийняти ножа з грудей!
Болить! Пече! І кров в агонії палає!
Горить всередині усе,
Та сліз не буде - вже немає!
Стоптали землю, але нас не зруйнувати!
Відродиться із попелу все знов!
Бо ми не можемо без волі існувати,
І за свободу ллємо свою кров!