Небо віддзеркалилося в квітах.
Скоро ступить осінь на поріг.
Пелюсток блакитним оксамитом
Серед трав цвіте петрів батіг.
Хочеться вдихнуть на повні груди,
Літом утішатися сповна...
Так було, та нині вже не буде -
Проклятуща вдерлася війна
В кожне серце. Лезом по живому -
Гул сирени крає все живе.
Стигле літо якось по-новому
У тривозі стомлено пливе.
І не ніжне сонце, а палюче.
Не дощі, а злива гірких сліз.
Під вінком із терену колючим
Гине світ, пробився ним наскрізь.
Дні і ночі мають інший вимір.
Їх рахує календар війни.
І крокує в безвість час незримо
По стежках обпалених земних.