* * *
Итак, "стоять до смерти"
означает иногда именно это –
быть заживо изрезанным на куски.
Но как это вышло, почему именно ты –
воплощение лютой смерти
в мировых новостях, лоскут кожи
на канцелярском ноже,
между страницами конвенций,
конденсированная боль, от которой
чужие кишки скручиваются в узел,
горячие твиты, видео 18+,
распластанное, обездвиженное тело,
чьего лица не видно,
что с некоторого мгновения издает лишь
животный хрип, расчеловечивается;
ночной ужас уцелевших, рвотные судороги,
растравляющий контент.
Но ведь также ты –
резкий удивленный крик новорожденного,
бег в высокой прохладной траве,
материнский смех,
ангина, школьные прогулы,
женщина, с которой в первый раз кончаешь,
женщина, что от тебя беременеет,
высокое июльское небо,
острая память о домашнем
утреннем свете,
скрытая мужская беззащитность –
шероховатые военные рукопожатия,
шутки, удачные и несмешные,
что-то точное и невыразимое
о любви,
алкоголь по выстуженному горлу,
общая честь погибать.
Имя, лицо.
Как оно – знать, что где-то существуют
вечера мерцающего света,
лодки с нагретыми палубами,
смех и поцелуи?
Дети плещутся на мелководье,
как будто совсем рядом,
на другом берегу
омута крови.
Затяните крепче на чёрной плоти страны
турникет границы, кровопотеря становится критической.
Каждый скажет: он – это я.
И никто не сможет представить, как это на самом деле.
Как сжатые зубы крошатся,
как угасает сознание.
Никто не придёт сюда целым,
чтобы быть расчленённым.
Доброе утро, прожорливый господь резни,
кормитель псиглавцев,
я иду к тебе по кускам.
Но вот имя. Расскажи теперь, попробуй,
в чём моя история.
(Перевод с украинского)
* * *
Отже, "стояти до смерті"
означає інколи саме це -
бути заживо порізаним на шматки.
Але як воно і чому, коли саме ти -
втілення лютої смерті
у світових новинах, клапоть шкіри
на канцелярському ножі,
між сторінками конвенцій,
конденсований біль, від якого
кишки чужі скручуються у вузол,
гарячі твіти, відео 18+,
розпластане, знерухомлене тіло,
чийого лиця не видно,
що від певної миті видає лише
тваринний хрип, розлюднюється;
нічне жахіття вцілілих, блювотні судоми,
дражливий контент.
Але також і ти -
різкий здивований крик народженого,
біг у високій прохолодній траві,
материн сміх,
ангіна, шкільні прогули,
жінка, з якою вперше кінчаєш,
жінка, яка від тебе вагітніє,
високе липневе небо,
гостра пам'ять про домашнє
ранкове світло,
прихована чоловіча беззахисність -
шкарубкі воєнні рукостискання,
жарти, вдалі та несмішні,
щось точне і невимовне
про любов,
алкоголь по вистудженому горлу,
спільна честь погибати.
Ім'я, обличчя.
Як воно - знати, що десь існують
вечори мерехтливого світла,
човни з нагрітими палубами,
сміх і цілунки,
діти хлюпочуться на мілководді,
десь наче зовсім поруч,
на іншому березі
калабані крові.
Затягніть міцніше на чорній плоті країни
турнікет кордону, крововтрата стає критичною.
Кожне скаже: він - це я.
І жодне не уявлятиме, як це насправді.
Як стиснуті зуби кришаться,
як згасає свідомість.
Ніхто не приходить сюди цілим,
аби бути розтятим.
Доброго ранку, зажерливий господи різанини,
годівниче песиголовців,
я шматками рушив до тебе.
Але ось ім'я. Розкажи тепер, спробуй,
у чому моя історія.
ID:
955223
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.08.2022 23:58:58
© дата внесення змiн: 08.08.2022 13:47:49
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
