чи знаєш ти
коли то буде - завтра?
я- точно ні...
сьогодні вже було отим заповітним завтра, коли дитяча гойдалка сягала мовчазних небес і ти кричала в захваті *Сонечком! Сонечком!* ... так кортіло зробити повне коло перевтілень, змінившись до невпізнанності, глянути на себе в люстро і здичавіти від побаченого...
після того шукати своє відображення у гірських озерах і не знаходити...і зцілитись від хвороби самозречення, натомість стати обома ногами на життєву дорогу схожу на прямий відрізок з відмітками_ народився, пішов у школу, далі по тексту...
Тримати в руках пластиковий стаканчик з гарячим бридким пійлом яке чомусь називають кавою і пити його з насолодою останнього ковтка смертника. Ти щось плутаєш, зазвичай він викурював одну цигарку Хто? смертник? Ні...І, зрештою, навчися переключатися з неактуальних тем! хай буде так... Як? а саме як, хто пояснить?..Слухай, а може не треба все ж таки? ми ж така гарна пара і взагалі!..
Надворі дощ.Будеш виходити - захопи з собою парасольку. Ключі лиши на холодильнику- вони тобі не знадобляться.а хочеш- можеш вийти через вікно, люблю свіжість туману вранці в моїй кімнаті. йди. Не озирайся. І не думай про мене... принаймні сьогодні.
чи знаєш ти,
що станеться
з нами завтра?
я - точно ні..
30-09-3007
Оценка поэта: 4 непогано, хоч і пробивається дитячий "пахвас"... динамічно, затягує - це точно, згодна з Влада Новикова... але зацікавлює, відчуття довгої незвичної історії тривалістю в життя...
Аделаїда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 Поток сознания. мне нравится прием отсутствия знаков препинания при передаче прямой и непрямой речи - это эмоционально вовлекает читателя. И меня затянуло. как "вихор"
Аделаїда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
это по большому счету дневниковая запись. У меня часто так бывает - сажусь писать дневник и получается проза)
