Катерина Калитко. На седьмой день прямых наблюдений…
На седьмой день прямых наблюдений
за разрушительной мощью оружия
снова стала дивиться украинскому языку.
Птичьему упорству, с которым
популяция старших передаёт младшим
из уст в уста
именно этот, обогретый миллионами горл,
навык использовать
голосовой аппарат
вместе с тёплыми координатами
постоянных мест проживания,
долгих возвращений, последней обороны.
Посреди пожара
говорящий человек сначала кажется странным –
русалкой, приплывшей
посмотреть на кораблекрушение.
Но потом – остро и чисто видно
простоту и благородство чуда.
Движутся губы.
Человек говорит.
Язык у него – твой.
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++
***
На сьомий день прямих спостережень
за нищівною потужністю зброї
я знов почала дивуватися мові.
Пташиній упертості, з якою
популяція старших вкладає молодшим
із вуст у вуста
саме цей, обігрітий мільйонами горл,
навик використовувати
голосовий апарат
разом із теплими координатами
постійних місць проживання,
довгих повернень, останньої оборони.
Посеред пожежі
людина, яка говорить, спершу здається дивною –
русалкою, що припливла
подивитися кораблетрощу.
Але потім – гостро і чисто видно
простоту і шляхетність чуда:
рухаються вуста.
Людина говорить.
Мова у неї – твоя.