Чому твої очі сумні,
І про любов пишеш холодну?
Чому коротшими стали дні,
А душу кинула в безодню?
Невже розіб’ються об скелю,
Всі мрії твої й сподівання?
Невже ти залишиш оселю,
В країні неземного кохання?
Двері до серця не зачиняй,
Завжди зможеш все повернути.
Щоранку прокинувшись – воскресай,
Я не в змозі тебе забути.