Троянскую войну выдумала женщина. Ну и кто же?
Конечно, она, добыча царя Менелая, мать его детей,
лёжа в темноте, год за годом, за годом,
вспоминая... хотя зачем было бы вспоминать
чужого царевича, залётного принца Париса,
объятия, что, будто хлеб во времена голода,
приходилось делить на много-много дней
и все равно оставаться голодной.
И вот она лежит в темноте и представляет,
что всё было не так, что на самом деле
ей хватило сил убежать. Затаиться на дне сундука
(подарок царицы Гекубы), выйти оттуда на палубе
корабля, ощутить океанские ветры,
что не останавливают своей музыки,
своей свободы.
Что б это было? Как бы её встретила Троя? Кто там
из домочадцев Париса радовался бы (наверно, Приам),
кто бы хмурый ходил (Гектор, кажется? так
звали старшего брата?), а потом,
потом бы ударили греки – вот солнцеликий Ахилл
мчит на свой колеснице,
вот Диомед, повелитель – наверно – коней
вот –
Битва длится годы и годы. Спешить некуда.
Царица из дома царя Менелая
может выдумать каждый шаг этого войска,
поднятого ради неё (ведь так же?)
Ночь царицы, Троянская война –
вместо этой, в темноте, с нелюбовью.
Можно придумать себе счастливый конец –
(только какой же? Ведь столько людей
сгинуло. Гектор. Ахилл. Деифоб. И царица Гекуба.
Астианакт (малыш). Кем теперь будет царица?
Троянкой? А где царствовать будет?)
Нет, это же она выдумала всё, а на самом деле
все живы, и лишь потому, что она
отказалась ехать незнамо куда за своим сердцем!
вот как всё хорошо сложилось, видишь –
столько живых!.. – а ты всё равно себя чувствуешь
отомщённой...
Троянскую войну выдумала женщина. Выдумала,
а потом начала забывать
имя за именем
битву за битвой
ночь за ночью
(Перевод с украинского)
---------------------------------
+ + +
Троянську війну вигадала жінка. Ну бо і хто ж?
Звичайно, вона, здобич царя Менелая, мати його дітей,
лежачи в темряві, рік за роком, за роком,
згадуючи... хоча навіщо було би згадувати
чужого царевича, зальотного принца Паріса,
обійми, що їх, наче хліб у часи голоду,
довелося ділити на багато-багато днів,
і все одно залишатися голодній.
І ось вона лежить у темряві і уявляє
що все було би не так, що насправді
їй би стало снаги утекти. Зачаїтися на дні скрині
(подарунок цариці Гекубі), виступити із неї на палубі
корабля, і відчути
океанські вітри, що не зупиняють своєї музики,
своєї свободи.
Що б то було? Як би її зустріла Троя? Хто там
із домочадців Паріса радів би (напевно, Пріам),
хто ходив би похмурий( Гектор, здається? так
звали найстаршого брата?), а потім
потім би вдарили греки - ось сонцесяйний Ахілл
мчить на свой колісниці,
ось Діомед, повелитель - здається - коней,
ось -
Битва триває роки і роки. Немає куди поспішати.
Цариця з дому царя Менелая
може вигадувати кожен крок цього війська,
піднятого заради неї (так же?)
Ніч цариці, Троянська війна -
замість цієї, у темряві, з нелюбов'ю.
Можна собі наснувати щасливе закінчення -
(тільки ж яке? Адже стільки людей
згинуло. Гектор. Ахілл. Деїфоб. І цариця Гекуба.
Астіанакс (немовлятко). Ким тепер буде цариця?
Троянкою? Де царювати? )
Ні, це ж вона вигадала, вигадала все, а насправді
всі живі, і все лише тому, що вона
відмовилася їхати галасвіта за своїм серцем!
ось як усе добре склалося, бачиш -
стільки живих!.. - а ти однаково почуваєшся
відомщеною...
Троянську війну вигадала жінка. Вигадала,
а тоді почала забувати
ім'я за іменем
битву за битвою
ніч за ніччю
ID:
951192
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 22.06.2022 13:08:55
© дата внесення змiн: 22.06.2022 13:08:55
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|